Минулого тижня інклюзивна комісія з автоспорту Королівської автомобільної федерації Іспанії (Comisión Automovilismo Inclusivo RFEDA) прислала в Автомобільну Федерацію України запрошення. Його загальна суть – дати можливість українському військовому, який проходить реабілітацію після бойових поранень, восени виступити як штурман на іспанському ралі-рейді (Rallye TT Cuenca) у рамках програми Para Baja Step by Step Motorsport Event.

Ця новина викликала чимале зацікавлення в українському автоспортивному суспільстві. Тому Rally.UA звернувся за коментарями до Віталія Євтехова, одного з найдосвідченіших українських штурманів у ралі-рейдах. Його автоспортивна кар’єра розпочинає відлік ще з 2000 року, причому як в ралі-рейдах, так і в ралі. На рахунку Євтехова три старти на «Дакарах» (у 2013, 2014 і 2020 роках), неодноразові виступи на етапах Кубків світу з ралі-рейдів та бах. Найвищим досягненням стала перемога на марафоні Africa ECO Race 2016 року, яка була здобута з казахським пілотом Канатом Шагіровим у складі команди Mobilex Racing team.

Rally.UA: Ця новина зацікавила щонайменше з двох причин. По-перше, особлива нагода для одного з наших захисників виступити в ралі-рейдах, а також можливість вчергове нагадати світу про боротьбу України за своє життя та свободу проти російської агресії. По-друге, цікаво було дізнатися про існування такої масштабної програми (на рівні національної федерації) для людей з обмеженими фізичними можливостями, які бажають брати участь у ралі-рейдах. Якою була Ваша реакція на таку новину?

Віталій Євтехов: Я в захваті від іспанців, які запропонували таку реабілітацію автоспортом для українських військових, які хоч і отримали серйозні поранення, але готові бути в строю за будь-яких умов. Безумовно, хлопцям потрібна не тільки медична та фізична реабілітація, а ще й психологічне розвантаження. Хочеться вірити, що цей проєкт стане не одноразовою акцією, а отримає подальший розвиток – не тільки в Іспанії, а й в інших країнах. Можливо, з часом подібний залік ParaBaja стане частиною українських автоспортивних змагань. Сподіваюся, що за цим запрошенням хтось з наших фронтовиків зможе вже цього року виступити в Іспанії. Зараз дуже важливо зробити перший крок, щоб мати напрям для подальшого розвитку.

– Якщо уважно відстежувати події у світовому автоспорті, можна зустріти чимало прикладів, коли люди після важких травм і ушкоджень, які помітно обмежували їх можливості, все одно здобували можливість сісти за кермо гоночної техніки та продовжувати свої виступи. У тих же ралі-рейдах можна відразу згадати імена іспанця Ісідре Естеве або андоррця  Альберто Льовери…

– Коли я у 2013 році дебютував на «Дакарі», який тоді проводили у Південній Америці, то побачив там британську команду Race2Recovery – вона складалася з колишніх військових, які отримали важкі поранення під час служби в Афганістані. Пілоти, штурмани, механіки були з одним чи навіть двома протезами, але вони всі в компанії інших спортсменів ніколи не відчували себе людьми з обмеженими фізичними можливостями. І силі волі тих хлопців багато хто б позаздрив! Тоді з трьох екіпажів лише один дістався фінішу, в самому кінці каналу – але на фініші цей екіпаж вітали так, ніби вони виграли «Дакар»! Пам’ятаю ще, що на змагання в ОАЕ та Катарі (одні з найскладніших пустельних етапів Кубка світу) був катарський учасник в інвалідному візку – для нього не було якогось окремого заліку, він брав участь на рівних підставах з іншими гонщиками.

– На початку нашої розмови Ви сказали, що важливо скористатися тими можливостями, які дає нам це запрошення іспанців – це може стати важливим кроком у майбутнє. На Вашу думку, яким може бути подальший шлях у рамках цієї ініціативи?

– Якщо вдасться реалізувати цей проєкт з виступом українського військового на іспанській ParaBaja вже у цьому році – то в майбутньому варто замислитися над створенням цілої команди з таких хлопців-військових, яка б з часом могла б виступити на «Дакарі» (як це зробили британці з Race2Recovery). Ви знаєте, я з дитинства займався спортом – плавання, стрибку у воду, спортивна гімнастика… І добре знаю, яка це колосальна праця. Тому завжди стежу за Паралімпіадами й відчуваю неймовірну повагу до людей, які беруть там участь – вони дійсно Спортсмени з великої літери!

– До жовтня залишилося зовсім небагато часу. Тобто хоч якусь підготовку до ймовірного виступу потрібно розпочинати вже зараз – як мінімум, ознайомити нашого військового з азами штурманської науки. Як, на Вашу думку, можна було б організувати такий короткий навчальний курс? Наскільки це взагалі можливо?

– Гадаю, до жовтня можна пройти пристойний теоретичний курс і додати до нього трохи найпростішої практики. Це завдання не з простих, але якщо знайдеться така людина, яка поїде до Іспанії – я готовий допомогти йому, поділюся досвідом, буду розтлумачувати на пальцях всі деталі. Частину підготовки можна провести на дорогах загального користування на звичній цивільній машині, з дотриманням усіх правил дорожнього руху – щоб дати йому навички читання дорожньої книги. Впевнений, не тільки я, а й багато хто з українського автоспорту з радістю допоможуть усім, що в їх силах.

Очевидно, за місяць чи півтора не здійсниш повноцінну підготовку штурмана. Але нам важливо в першу чергу дати базові знання про штурманську роботу, які дозволять нашому військовому взяти участь у змаганні. Зараз головне – щоб він зміг стартувати в Іспанії, постарався фінішувати й здобув якомога більше досвіду. Штурманська праця – це перш за все досвід, який можна отримати лише на трасі. Наприклад, я вже двадцять років виступаю в змаганнях, але після кожного старту завжди отримую новий досвід, знання, розуміння якихось нюансів. На початку моєї кар’єри весь час спостерігав за досвідченими майстрами, багато чому вчився в них. А зараз готовий вчитися у молоді – нове покоління приносить з собою нові ідеї та підходи до справи, які часто заслуговують на увагу. Це автоспорт – тут не можна затримуватися на місці, треба завжди вчитися та здобувати новий досвід!

Фото Facebook (Віталій Євтехов), Africa ECO Race, autoweek.com, mirror.co.uk,