Зараз в ралійному чемпіонаті світу настав дуже непростий період, коли все балансує на дуже тонкій грані. По-перше, траса Rally Italia Sardegna далеко не найшвидша в WRC – середня швидкість переможця тут зазвичай тримається поруч з позначкою 90 км/год, причому навіть перехід на набагато більш потужну техніку WRC останнього покоління практично не позначилася на жвавості заводських екіпажів вищої ліги. По-друге, на забійних доріжках Сардинії може статися що завгодно і з ким завгодно – особливо коли зараз іде грандіозна «рубка» за участю трьох претендентів на вищий титул, які йдуть в інтервалі 10 очок. По-третє, після етапу в Італії настає чимала перерва – наступний раунд, в Фінляндії, відбудеться через півтора місяці. Якраз є чудова можливість здійснити стрімкий ривок перед майбутніми літніми канікулами – причому не тільки для лідерів чемпіонату, але також і для тих екіпажів, які намагаються вийти із затяжного спаду (Андреас Міккельсен, Ярі-Матті Латвала, Есапекка Лаппі)… Чи все ж перемогу в черговий раз відсвяткує хтось з «Великої трійці»?

У Себастьяна Ож\є, нинішнього лідера чемпіонату (2 очки відриву від Отта Тянака), тактичних варіантів на італійську гонку зовсім небагато – йому потрібно відпрацювати п’ятницю на межі можливостей (майже 125 км важкої і пильної траси на першій стартовій позиції), а потім будь-якими способами дотягнутися до подіуму. А ось як розіграють сардинську партію Отт Тянак з Тьєррі Ньовіллем – це дійсно велике питання… У обох вже є досвід перемог на цьому середземноморському острові, але у бельгійця є невелика перевага – більш вигідне третє місце на старті в п’ятницю (проти другого у естонця). Є ще один цікавий фактор, який може спрацювати в будь-який момент (а може і не спрацювати взагалі) – наявність чотирьох екіпажів у Toyota Gazoo Racing… Правда, перспективи фіна Юхо Хяннінена, який раптом став четвертим номером японсько-фінської команди, досить розпливчасті – все ж він уже понад півтора року не виступав в ралійних змаганнях будь-якого рівня (з жовтня 2017 року). Таку перерву в активних виступах дуже складно компенсувати роботою тест-пілота.

Хто б ще міг спробувати втрутитися в боротьбу за перемогу? Претендентів не так вже й багато. Є Кріс Мік, який цього року зі старту сезону показував непогану результативність, поки не спіткнувся в Португалії. Саме цей недавній казус на португальських трасах насторожує – як не вийшло так, що ольстерець повним ходом кинеться брати реванш за цю осічку і миттєво наламає нову та чималу порцію дров… У Ярі-Матті Латвали ситуація теж дуже непроста – свої швидкісні кондиції він більш-менш відновив, але удар у вигляді чергових проблем (на кшталт поломки амортизатора в тій же Португалії) він зазвичай кепсько тримає. Хто ще? Андреас Міккельсен – це якесь незмінне і величезне розчарування (тільки два подіуми за півтора року в Hyundai), тому його помітний успіх скоріше здатний здивувати, ніж потішити (як це було недавно в Аргентині). Зате Даніель Сордо викликає набагато більше довіри – можна сподіватися на подіум іспанця… Якщо говорити про Елфіна Еванса і Теему Сунінена, то це «джокери» чистої води – результат на Сардинії у них може бути будь-який!

© Павло Скобленко/Rally.UA
© Фото marca.com, Toyota