На мировых этапах всегда множество самых разных болельщиков – кто-то приезжает отдохнуть, а кто-то и поработать. Фотографы – особая каста на гонках WRC. Они пробираются в такие места, куда не доходят болельщики, и, наоборот, выслеживают самые яркие зрительские точки, чтобы потом поделиться раллийными красотами со всеми остальными. У нас тоже есть такие профессионалы, один из них сегодня расскажет о своих впечатлениях всем нам.  

Андрій Мацех
Мені як вихідцю з Західної України гонка в Польщі видається майже домашньою – близько, бюджетно, не треба нікуди летіти. Можна не орендувати машину, а їхати на своїй, тобто для мене поїздка на Польщу була цілком логічною. До того ж я знаю польську мову, а для того, аби отримати повністю задоволення від гонки, треба говорити якщо не місцевою, то хоча б англійською. Для чого? Заблукав – спитав, куди. Поспілкуватися з людьми – поговорив. Розібратися в масиві інформації – прочитав. Але найголовніше як для мене – це спілкування з колегами світового рівня, фотографами. Це найбільше задоволення! 
 
Що сподобалося на гонці цього разу – це, по-перше, атмосфера. Саме цим світові гонки відрізняються від українських. Свято для всіх і усюди! Повно людей приїхало з усієї Польщі подивитись гонку, я був просто вражений, як вони дружно і віддано підтримують свого пілота, Кубіцу. Це така потужна і могутня підтримка, яка створює фанатський дух. І я хочу підкреслити, що всі люди поводились дуже виховано, дотримувались правил, я взагалі люблю спостерігати за вболівальниками. Мені найбільше подобаються люди на Сардинії – все дуже доброзичливо, по-дружньому. У Іспанії, припустимо, вони ще й жартують над усіма навколо, жодна перебіжка фотографа через трасу не лишається непоміченою. Дякувати богу, не знаєш завжди, що вони там про тебе вигукують! Але все те робиться в жартівливій формі і не образливо. 
 
Що не сподобалось – так це логістичні складнощі. Сталося так, що більшість доріг у тій місцевості – вузенькі стежки, а магістралей мало. І іноді можна потрапити у таку ситуацію, коли маршали віддають перевагу автомобілям спортивним та спеціальним, а вболівальникам і медія доводиться чекати в черзі. І об’їхати немає шансів, бо стоять всі наглухо і в тому напрямку, і в зворотному. Саме тому ми використовували нехай довші, але ширші і більші дороги. А за підсумками часу витрачали навіть менше, або так само. І головне – без ризику запізнитися на зйомку спец ділянки. Місцевість там у багатьох місцях з озерами, тому дороги прокладені якось в об’їзд того всього, але, звісно, там дуже красиво. Щоби уникнути таких накладок з транспортними потоками, я би радив усім (і собі також на наступні роки) бронювати готелі ближче не до центрального штабного міста Миколайки, а до того району, де проходить більшість спец ділянок.

Мене надзвичайно потішило, що цього разу над трасами Польщі майорів не один прапор України, і навіть не два – їх було багато. Ми зустрічали багатьох вболівальників, які підтримували нашу команду, і взагалі, коли відчуваєш якусь спільноту наших людей на світових гонках, це дуже радує.