Кожен національний ралійний чемпіонат має свою власну специфіку, яка може начебто за однакових обставин запропонувати учасникам і вболівальникам абсолютно різні сценарії боротьби за титули… Наприклад, якраз у минулі вихідні дострокова, за етап до фінішу сезону, визначився асфальтовий чемпіон Франції – Йоанн Бонато за кермом Citroen C3 Rally2 на недавньому Critérium des Cévennes хоч і продемонстрував свою беззаперечну перевагу над своїми суперниками (здобув уже п’яту перемогу на восьми етапах), але саме за підсумками цього переможного ралі отримав неприємну приставку «екс» до свого торішнього чемпіонського титулу. Бо ефектну результативність Бонато у вигляді п’яти перемог повністю перекреслили сходи на трьох інших етапах – титул зараз помандрував до фантастично стабільного Квентіна Джордано (VW Polo GTI R5), який протягом усього сезону неодмінно фінішував у Топ-3 (загалом, вісім стартів принесли йому дві перемоги, п’ять других й одне третє місце). Навіть з врахуванням правила «Вісім найкращих результатів із дев’яти», яке давало невеличкий шанс Йоанну Бонато на захист титула, Квентіну Джордано на Critérium des Cévennes для підсумкового успіху цілком вистачало чотирьох очок – тобто він навіть не мав потреби неодмінно фінішувати у Топ-10. Фактично, він міг просто спокійно доїхати до фінішу на будь-якій позиції, що гарантувало йому п’ять бонусних очок…
Не надто радісна картина спостерігалася у британській першості, де фінальний етап, Visit Conwy Cambrian Rally, ледве-ледве назбирав лише вісім учасників, номінованих на здобуття очок у національній першості. Бо чемпіони в абсолюті та в залікових категоріях BRC1 (техніка R5/Rally2) і BRC Junior (молодіжні екіпажі на автомобілях Rally4) визначилися ще у вересні на попередньому етапі, після чого більшість команд втратили інтерес до подальшої боротьби – єдиною і відносно невеликою інтригою залишалася лише боротьба Джеймса Уільямса та Рорі Белла за «бронзу» в чемпіонаті, за підсумками якої Уільямс все ж виграв з рахунком 81:78. Що насправді викликало зацікавлення у більшості глядачів, це поява Олівера Сольберга за кермом Volkswagen Polo GTI R5 – адже молодий швед недавно втратив місце у заводській команді Hyundai Motorsport і змушений шукати якісь нові варіанти продовження своєї ралійної кар’єри (як мінімум, «зачепитися» на рівні WRC-2 чи хоча б ERC). Як і очікувалося, на британських трасах Оліверу з його досвідом (понад три десятки стартів на етапах WRC і WRC) не було рівних – впевнена перемога та майже дві хвилини відриву на дистанції 92,38 км!
Трохи спантеличили підсумкові результати чемпіонату Румунії. Отже, Сімоне Темпестіні цього року чергував виступи на Porsche 997 GT3 RGT (п’ять асфальтових етапів) і Skoda Fabia Rally2 evo (чотири гравійних ралі), здобув шість перемог (включаючи фінальне Raliul Brasovului) і став семиразовим чемпіоном Румунії. Тобто Темпестіні у віці 28 років повторив досягнення румунської ралійної легенди Людовіка Балінта (сім титулів) і поступається лише лідеру у цій номінації – восьмиразовому національному чемпіону Константіну «Тіті» Ауру. Вчергове румунський чемпіонат завдав клопотів своєю трохи химерною системою нарахування очок. Адже цього року у залік за підсумками сезону йдуть сім кращих результатів, причому може бути використана одна з двох різних формул – або «3 гравійних плюс 4 асфальтових», або «4 гравійних плюс 3 асфальтових». Тому й вийшло, що Темпестіні зарахували всі чотири гравійних результати (що й забезпечило йому титул), а в його конкурента Себастьяна Барбу згідно з регламентом «відмінусували» один гірший гравійний результат. Трохи незвичний приклад «гнучкості» трактування пунктів регламенту, але залишається визнати – вона спрацювала на користь чинного чемпіона. З інших подій можна відзначити несподівану появу на брашовському ралі українського екіпажу Олександра Мельничука та Любомира Шумакова на Mitsubishi Lancer Evo X, які вже у першому спільному старті (для Мельничука то лише другий виступ у ралі) стали другими у заліку групи N.
Invalid API Key