Протягом восьми днів, тобто пролог плюс сім повноцінних спецділянок (сьомий етап був скасований) у заліку мотоциклів вистачало різноманітних подій – як несподіваних, так і досить передбачуваних…Найбільш прикрими епізодами стала швидка втрата відразу двох фаворитів, коли протягом трьох днів внаслідок важких падінь травми отримали Сем Сандерленд з Red Bull GasGas Factory Racing (переможець «Дакарів» 2017 і 2022 років) і Ріккі Брабек з Monster Energy Honda Team (переможець марафону 2020 року). А ще один переможець попередніх років, австрієць Маттіас Валькнер, цілий тиждень балансує на межі між першим і другим десятком загального заліку – не зовсім ті результати, яких чекали від тріумфатора марафону 2018 року… Трохи розчарували команди Sherco і Hero, які цього року посилилися колишніми пілотами ліквідованої команди Yamaha – були окремі спалахи (особливо у виконанні Hero, коли Росс Бранч став третім на пролозі, пізніше виграв восьмий етап, а Себастьян Бюлер несподівано показав сенсаційний другий результат на другому етапі), але все це часто чергується з чималими провалами. Принаймні, найкращим зі представників цих команд поки залишається іспанець Лоренсо Сантоліно з Sherco, який зараз посідає дванадцяте місце в загальному заліку.

Більше оперативних новин з “Дакару” – на Telegram-каналі «Ukraine on Dakar 2023»

Таким чином, вже вчергове маємо традиційне протистояння двох великих сил – «європейського» концерну КТМ (австрійська КТМ плюс іспанська Gas Gas і шведська Husqvarna), який вибудував велику структуру зі заводськими, півзаводськими та клієнтськими програмами, та «японської» Honda, яка зосереджує всі свої зусилля виключно на заводській програмі. Однак у сценарії традиційного протистояння KTV vs. Honda вже з’явилися деякі зміни – в першу чергу через Husqvarna, яка нарешті отямилася після втрати свого провідного пілота Пабло Квінтанільї (чилієць приніс марці третю і другу позиції на «Дакарах», після чого два роки тому перейшов до Honda). Тепер у Husqvarna нарешті з’явився справжній лідер – американець Скайлер Хауіс, який зараз дуже активно встряг до битви за перемогу й тримається на першій позиції в загальному заліку (за сумою восьми етапів відкотився на друге місце, але пізніше, після штрафу Мейсона Клейна, знову став першим). Перед днем відпочинку певну перевагу начебто мають представники концерну КТМ, які посідають чотири перших місця – Хауіс (Husqvarna), Мейсон Клейн (КТМ), Кевін Бенавідес (КТМ), Тобі Прайс (КТМ). Для порівняння, пілоти Honda посідають п’яту (Пабло Квінтанілья), шосту (Адрієн ван Беверен) і восьму (Хоан Барреда) позиції… Але насправді картина не така вже й однозначна – бо вісім перших пілотів у загальному заліку тримаються в інтервалі лише 8.21. Це насправді небагато, враховуючи, що позаду десь 2700 км бойової дистанції, а попереду ще понад 1200 км.

Відсутність команди Yamaha стала помітною втратою, бо це зменшило інтригу в протистоянні марок. Але доводиться визнати, що цей крок був логічним – у цю програму були вкладені чималі кошти, але загальна ефективність виявилася не надто високою… Варто лише порахувати основні досягнення ямахівців за останні десять «Дакарів» (2013-2022 роки) – загалом назбиралися 13 фінішів у Топ-10 загального заліку, з них тільки 5 у п’ятірці кращих (єдиним подіумом стало третє місце Олівьє Пена аж у 2014 році). Показники на етапах теж не надто тішили – дев’ять перемог (з них п’ять припали ще на 2013-2014 роки) і загалом 39 фінішів у Топ-3 (майже половина з них, 19, теж була здобута у короткий період 2013-2014 років). Порівняємо з досягненнями набагато скромнішої програми Husqvarna за той же період (до речі, ця марка мала перерву у 2014-2015 роках) – 10 фінішів у Топ-10 загального заліку (з них два подіуми Пабло Квінтанільї у 2016 і 2020 роках), на етапах її пілоти здобули 37 фінішів у Топ-3 (включаючи 8 перемог). Тобто Yamaha хоч і мала певні досягнення, але так і не змогла стати рівним суперником для KTM і Honda. Чи був сенс продовжувати з такими показниками?

У заліку квадроциклів уже третій рік поспіль спостерігається схожа картина – на перших етапах розгортається досить напружена сутичка, в якій беруть три-чотири пілоти… Але ближче до дня відпочинку більшість з цих претендентів на подіум починають колекціонувати проблеми та втрачати час, після чого розриви між ними стрімко збільшуються – навіть не до десятків хвилин, а до годин! І нинішній «Дакар» поки не є винятком – торішній переможець француз Александр Жіру спокійно контролює ситуацію та поступово збільшує відрив, а решта (в першу чергу, тріумфатор 2021 року аргентинець Мануель Андухар) головним чином відчайдушно б’ються з несприятливими обставинами та намагаються якось скоротити відставання від лідера. І поки що не видно жодних передумов для зміни такого сценарію… Максимум, може статися повторення подій 2021 року, коли аргентинець Ніколас Кавільяссо спочатку успішно «запресував» вищезгаданих Жіру й Андухара, на день відпочинку прибув з 33 хвилинами переваги – і втратив все на першому ж після перерви етапі.

Мотоцикли, після восьми днів
1. Хауіс (USA, Husqvarna 450 Rally Factory) 30:33.16
2. Бенавідес К. (RA, KTM 450 Rally Factory)+1.13
3. Клейн (USA, KTM 450 Rally Raid)+1.13
4. Прайс (AUS, KTM 450 Rally Factory) +2.58
5. Квінтанілья (RCH, Honda CRF 450 Rally) +3.45
6. Ван Беверен (F, Honda CRF 450 Rally) +3.49
7. Сандерс (AUS, Gas Gas 450 Rally Factory) +8.03
8. Барреда (E, Honda CRF 450 Rally) +8.21
9. Корнехо (RCH, Honda CRF 450 Rally) +20.32
10. Валькнер (A, KTM 450 Rally Factory) +23.35

Квадроцикли, після восьми днів
1. Жіру (F, Yamaha Raptor 700) 37:57.04
2. Андухар (RA, Yamaha Raptor 700) +1:41.37
3. Копетті (USA, Yamaha Raptor 700) +1:42.12

© Павло Скобленко/Rally.UA
© Фото KTM, Husqvarna, Monster Energy, A.S.O