Черговий «Дакар» обіцяє стати унікальною подією – правда, занадто багато елементів унікальності отримали чималий знак «мінус». По-перше, легендарний марафон цілком пройде на території однієї країни, Перу – такого в історії гонки ще ніколи не було. По-друге, маршрут ралі-рейду налічує лише 10 етапів і трохи більше 3100 км спецділянок – то вже антирекорд всіх часів… Трохи втішає лише той факт, що організатори обіцяли – майже 90% спецділянок пройдуть в пустелі. Адже останнім часом «Дакар» безжально критикували за те, що маршрут південноамериканського марафону здебільшого проходив десь в пампасах, а не в пустелі (рік тому Герард де Рой через це навіть взяв серйозну паузу і замість «Дакару» вирушив на Africa ECO Race, щоб як слід насолодитися всіма фірмовими сюрпризами Сахари). Обнадіює той факт, що рік тому саме етапи на території Перу стали найцікавішими і «гарячими», коли буквально «перемололи» мало не третину всього каналу… Отже, на кого варто звернути увагу на «Дакарі»-2019? Як завжди, почнемо огляд з мотоциклів і квадроциклів.

У двоколісній категорії якихось радикальних змін не відбулося – вже кілька років поспіль загальна кількість мотоциклів на старті коливається в діапазоні 130-140 машин (в 2019 році в попередньому списку учасників-мотогонщиків налічується 138 пілотів). Уже майже два десятиліття головним фаворитом «Дакара» в цій категорії залишається заводська команда австрійської марки КТМ – ї пілоти розпочали свою переможну серію ще в 2001 році на Чорному континенті і не перервали її навіть після переїзду марафону в Південну Америку (взагалі, КТМ виграв вже 17 «Дакарів» поспіль). Правда, про повну відсутність інтриги зарано казати – хоча б тому, що в складі Red Bull KTM Factory Team є відразу три переможці «Дакарів» останніх років – Маттіас Валькнер, Сем Сандерленд і Тобі Прайс. Так що у вболівальників КТМ є нагода поміркувати мінімум над двома загадками перед прийдешнім «Дакаром». По-перше, хто з цього тріо візьме гору? По-друге, в останні пару років КТМ іноді балансував на межі поразки, але в підсумку все ж вигравав гонку. Що буде зараз?

В цілому, загальна картина залишається незмінною – як завжди, в головних суперникахв у КТМ ходять три команди. Перша – Monster Energy Honda Team, яка кинула в бій відразу п’ять пілотів (Хоан Барреда Борт, Кевін Бенавідес, Ріккі Брейбек, Паулу Гонсалвеш, Хосе Ігнасіо Корнехо). Але головною проблемою хондовців досі залишається хронічна нестабільність – особливо у виконанні Барреди, який виграв на «Дакарі» вже два десятки етапів, але за вісім років спромігся лише двічі завершити марафон в Топ-10. Плюс Паулу Гонсалвеш недавно знову примудрився отримати травму – і не надто зрозуміло, в якій формі він стартує на нинішньому «Дакарі». Другий великий гравець – Yamalube Yamaha Rally, але її склад виглядає трохи скромнішим, хоча досвідчених пілотів у них теж вистачає (Адрієн ван Беверен, Ксав’є де Сультре, Франко Каймі, Родні Фегготтер). Питання – хто з пілотів обох японських марок зуміє успішно взяти на себе нелегкий тягар лідера? І не просто повести за собою інших одноклубників, а й також успішно вплутатися в бій за перемогу в гонці.

Скромніше всіх виглядає Rockstar Energy Husqvarna Factory Racing, яку можна з певною іронією називати «резервною» командою KTM – адже шведська марка Husqvarna вже кілька років (після тривалого перебування в складі компаній Cagiva, а пізніше і BMW) належить концерну KTM. Склад у команди самий нечисленний – Пабло Квінтанілья і Ендрю Шорт. Чилієць дуже швидкий (третій призер «Дакара»-2016 і дворазовий чемпіон світу з ралі-рейдів), але за підтримки лише одного напарника йому буде непросто очолити гонку і поборотися за перемогу. Хоча не виключено, що більш коротка дистанція марафону (тільки десять днів) може зіграти на кристь Квінтанільї… Інтригує ще така марка, як індійська Hero (лише кілька років тому «виросла» з Hero Honda India) – її лідером знову буде іспанець Оріоль Мена, який рік тому в складі Hero MotoSports фінішував сьомим і став кращим новачком «Дакара». Очевидно, планка з самого початку «індійцями» була поставлена дуже високо – і повторно подолати її буде непросто… І замикає цей ряд заводських команд Cherco – для цієї марки успіхом стане просто фініш в Топ-10 (можливо, два Метжі, Міхаель і Адрієн, зуміють це зробити).

А ось в заліку квадроциклів ситуація не надто радісна – кількість учасників в порівнянні з минулим роком скоротилася ледь не в два рази (в 2018 році стартували 49 квадроциклістів, зараз заявки подали лише 29). Схоже, це сталося з двох причин – з гри вийшли чимало аргентинців (після того, як Аргентина відмовилася приймати у себе «Дакар») плюс частина пілотів вирішили перекваліфікуватися на малі легкі баггі SSV/UTV (серед них два переможці «Дакарів» в заліку квадроциклів, Сергій Карякін і Ігнасіо Касале). Але частина ключових гравців все одно залишилася – болівієць Вальтер Носілья, аргентинці Ніколас Кавільяссо і Хереміас Гонсалес, парагваєць Нельсон Санабріа, франуз Аксель Дютрі… Правда, тут вже встиг вибухнути чималий скандал, який трохи скоротив кількість учасників в цій категорії. Техком не допустив болівійця Хуана Карлоса Сальватьєрру через те, що його квадроцикл Barren Racer BR1 не є серійною машиною (при тому, що саме на цьому екземплярі голландець Кес Колен стартував на «Дакарі» у 2017 і 2018 роках). В знак протесту проти такого свавілля організаторів з гонки негайно знявся ще один представник Болівії – Леонардо Мартінес…

© Павло Скобленко/Rally.UA
© Фото KTM, Honda, Yamaha, Husqvarna, zimbio.com