Польський етап Кубка світу з ралі-рейдів хоч і не поставив крапку в боротьбі за вищий титул в 2018 році, але все одно максимально наблизив шанси Якуба Пшигоньского до майже стовідсоткової позначки. І на додачу «підсипав» чималу порцію «перцю» у боротьбу в заліках T2 (серійні автомобілі) і T3 (малі багі SSV/UTV). Та й маршрут Baja Poland вже не перший рік дивує своєю неоднорідністю – в п’ятницю пролог, в суботу два 220-кіломкетрових допи на військовому полігоні Дравсько-Поморське, а в неділю абсолютно ралійна секція (два проїзди секції, яка складається з спецділянок довжиною 18,39 км і 10,5 км). А ось кількість учасників не надто порадувала – в міжнародному заліку FIA були заявлені 26 екіпажів, але в п’ятницю ввечері на старті прологу з’явилися тільки 23. Причому серед тих, хто раптово відмовився від виступу, опинилися відразу два чемпіони Польщі з ралі-рейдів минулих років – поляк Влодзімеж Грайек (2006) і чех Зденек Поржічек (2010)… Втім, головна увага аудиторії все одно повністю була зосереджена на визнаних фаворитах на чолі з Пшигоньскім.
Як багато хто й припускав, всю гонку умови диктували два найсильніших польських екіпажі – Пшигоньскі з Холовчицем виграли всі сім спецділянок (рахунок був 4:3 на користь Якуба) і принесли X-raid переможний дубль, та ще й з помітним відривом від решти. Але насправді все було далеко не так просто, як виглядало зі сторони… По-перше, дуже міцно дісталося Володимиру Васільєву і Мартіну Прокопу, які в суботу зловили по проколу (причому чех на першому «полігонному» допі двічі пробив праве заднє колесо). По-друге, в неділю Прокопу не пощастило набагато більше – на короткій спецділянці довжиною 18,39 км він на повній швидкості влетів в якусь яму, втратив понад сім хвилин, а також отримав травму руки… У підсумку, тільки четверте місце. А взагалі-то, майже все вирішилося в суботу на СД3, під час повторного проїзду великого допа Drawsko Pomorskie, коли брід став справжнім каменем спотикання для двох фаворитів гонки. Найпершим в цю пастку (м’який, сипучий пісок, залитий водою) влетів Холовчиц, якого витягали майже п’ять хвилин. Пшігоньскі дуже швидко зорієнтувався в ситуації і проскочив цей «бар’єр», а ось Васільєв застряг на шість-сім хвилин…
Отже, яка зараз ситуація в основних заліках? В абсолюті залишилися лише два претенденти на титул – Якуб Пшигоньскі і Володимир Васільєв (у Мартіна Прокопа не залишилося навіть теоретичних шансів). При цьому у Васільєва шанси на підсумковий успіх зовсім невеликі – йому обов’язково треба вигравати як в Марокко, так і в Португалії (і це за умови, що Якуб не візьме на африканському етапі більше двох очок). Отже, що простіше – Васільєву виграти два фінальних раунди (при тому, що в Марокко неодмінно прибуде ціла армада учасників вищого класу, таких, як Стефан Петерансель, Карлос Сайнс, Сіріль Депре та інші) чи Пшигоньскому в тому ж Марокко тихо акуратно доїхати дев’ятим та нарешті отримати чотири очки? Здається, відповідь на це питання є очевидною. Складніша ситуація спостерігається в Т2 і Т3, де теж залишилися по два претенденти на титул – все залежить від того, як Ахмед Аль-Шегаві з Аделем Абдуллою плюс Хосе Луїс Пенья з Сантьяго Наварро виступлять на марокканському етапі з коефіцієнтом 2 – в Сахарі може статися що завгодно, аж до поголовного сходу всіх фаворитів! До речі, такий «забійний» варіант однозначно зробить чемпіонами Аль-Шегаві і Пенью…
Invalid API Key