Отт Тянак, на відміну від більшості інших топ-пілотів, є своєрідним втіленням прагнень всієї країни – ще з часів виступів на автомобілі групи N його фінансово підтримує Олег Гросс, спортивним наставником є Маркко Мяртін, а тисячі уболівальників відвідують етапи чемпіонату світу, то ж на більшості гонок Отт може відчувати себе, як вдома. І завойований ним титул – надбання всієї Естонії.

Після фінішу RallyRACC Catalunya Отт зізнався, що не послухався Маркко Мяртіна, і той був вельми незадоволений. Справа в тому, що Мяртін, який був присутній в Іспанії, наполягав на тому, що Отту необхідно бути обережним і фінішувати третім, не роблячи ризикованих атак у неділю. Така стратегія дозволила б гарантовано фінішувати, перенісши вирішальну битву в Австралію. Але на заключній спецділянці гонки Тянак не просто пішов в атаку, а створив реальне чудо, і вигравши Power Stage, і якимось неймовірним чином вирвавши срібний кубок з рук Дані Сордо. Друге місце робило для Отта необов’язковим навіть отримання бонусних очок за результатами допа.

Отт Тянак: «Ми розмовляли в суботу ввечері, і Маркко порадив просто набрати очки і не атакувати. Він явно не був задоволений мною на Power Stage! Перед Power Stage у мене було два варіанти. Перший – просто вести машину, сподіваючись, що Тьєррі не отримає занадто багато очок, і це дозволить мені стати чемпіоном. Але я знав, що цього не станеться, і сказав Маркко, що Тьєррі буде швидкий і набере максимальну кількість очок. То ж мені потрібно було атакувати і переламувати ситуацію. На кількох перших кілометрах спецділянки я був напружений і хотів якомога швидше розслабитися. І ось тоді мені вдалося прискоритися. Я знав, що це непросте завдання, але, врешті-решт, нам вдалося зробити все так, як треба.

Протягом уікенду я переживав не просто тиск, а гігантське тиск. Починаючи з четверга кожна друга людина питала мене про тиск, про те, як я себе почуваю і про боротьбу в чемпіонаті. Це було не легко. У моєму житті було чимало серйозних проблем, а такий досвід дозволяє справлятися зі складними ситуаціями. Проте, те, що відбувалося зараз, було чимось новим. Зі старту я не знав, як я буду діяти і як буду справлятися з таким тиском. Але тепер настало величезне полегшення».