У будь-якому національному ралійному чемпіонату є мінімум три можливості оцінити рівень тих чи інших екіпажів. Перший, найдорожчий варіант – підписатися на участь у великій міжнародній серії (WRC, ERC або щось рівня European Rally Trophy) і спробувати поборотися з тамтешніми завсідниками. Другий трохи простіший і дешевший – візити в потужний національний чемпіонат, з відмінним рівнем конкуренції (таким «тренажером» для наших ралістів найчастіше стають чемпіонати країн Балтії, хоча бувають і поїздки в інші регіони). Тобто після кількох стартів на балтійських трасах можна отримати уявлення про свої можливості і потім застосувати отриманий досвід на українських ралі. Третій варіант найцікавіший – якомога частіше запрошувати на наші траси іноземних екіпажів (чим більше, тим краще) і спостерігати за результатом їх боротьби з господарями. У минулі вихідні на Rally Galicia був задіяний якраз третій варіант – в Трускавець прибув десяток гостей (переважно, з країн Балтії) на будь-якій «різнокаліберній» техніці, від «історичного» ВАЗ-2101 до Ford Fiesta R5.

Треба відразу визнати – фаворитом Rally Galicia вважався аж ніяк не поляк Маріуш Запала (незважаючи навіть на наявність в нього такої «зброї», як автомобіль класу R5). Скоріш за все, майже всі буз винятку ставили на неповторного Яніса Воробьйoвса (N-груповий Mitsubishi Lancer Evo X) – все ж латвієць не просто є одним з найкращих пілотів Балтії, але ще вміє і любить їздити на дійсно швидких ралі. В принципі, це був майже безпрограшний варіант, що і підтвердили події на трасах під Трускавцем – балтійський гість взагалі не залишив шансів своїм суперникам, вигравши дев’ять допів з десяти (один СД був програний через прокол) і випередивши екіпаж Бориса Ганджі на три з половиною хвилини… Після такого «нокауту» залишалося тільки вивчати цифри середньої швидкості на тих чи інших спецділянках – найшвидшим став доп «Кропивник» (9,3 км), який Воробьйoвс пролетів за 4.14,1, з середньою швидкістю 131,76 км/ч! А середня швидкість переможця гонки склала 109,01 км/ч – не зовсім як на фінському етапі WRC, але все одно швидко! Правда, ці цифри на національний рекорд не тягнуть – рік тому набагато швидшими були «Ралі Умань» (124,48 км/ч) і «Ралі Трембіта» (132,26 км/ч).

В моноприводі спостерігалася майже та ж картина, що й в абсолютному заліку – відмінно вів гонку екіпаж Віктора і Ігоря Леонтьєвих (які виступають з латвійської ліцензією) на потужному задньопривідному BMW M3 E36. Навіть незважаючи на штраф в 20 секунд і чималу втрату часу на початку гонки (близько 40 секунд на СД3), в заліку 2WD Open Леонтьєви демонстрували приблизно таку ж нищівної перевагу в швидкості, що і Воробьйoвс з Пукісом в абсолюті – виграли шість допів поспіль і лідирували з відривом в три з половиною хвилини. Якби не раптові проблеми на фінальній спецділянці (пошкодження підвіски, втрати часу понад п’ять хвилин, лише третє місце у підсумку), то Vorobjovs Racing могла вивезти з України відразу три переможних кубки – в абсолюті, класі N4 і категорії 2WD Open. Втім, неприємності Леонтьєвих анітрохи не заважають відзначити той факт, що в українському моноприводі зараз поступово посилюються позиції «класичної» техніки з заднім приводом – перемогу святкував Сергій Рудьковський на BMW 323i. Запам’ятався також литовець Тадас Каусакіс, який на раритетному ВАЗ-2101 в суботу вранці ставав третім і четвертим в 2WD Open!

Таким чином, в минулі вихідні українські ралі нарешті отримали нову «точку відліку», якої не було майже п’ять років – тобто ще з тих часів, коли чемпіонат України в 2013 році носив статус відкритого. З фактами сперечатися важко, доводиться лише відзначити очевидне – і в повному приводі, і в моноприводі протягом всієї гонки умови диктували саме гостьові екіпажі, які вперше з’явилися на трасах Львівської області… Більш того, Воробьйoвс на фінальному допі показав другий час з пробитим колесом, причому програв переможцю лише 0,6 секунди! Більш наочної демонстрації переваги в швидкості вигадати неможливо. А найшвидшим українським екіпажем (не найбільш успішним в гонці, а саме найшвидшим) на Rally Galicia стали Тарас Кравченко і Юрій Кузьмінов, які не виступали вже півтора року – на їхньому рахунку один виграний доп і вісім других часів. І фінішували вони шостими тільки тому, що в суботу майже весь день їхали з «хворим» диференціалом (відмовив насос гідравлічної системи), а також втратили сім хвилин через прокол…

Головний висновок, який довелося зробити після цієї гонки – чим частіше на українських трасах будуть з’являтися такі швидкі гості, тим краще. Звичайно, будуть такі болісні поразки (і не один раз, до речі), як під Трускавцем, але у всіх учасників буде чіткий орієнтир – до якого рівня треба рости. Іноді на думку спадає, що в нашому чемпіонаті не завадило б застосувати один цікавий спосіб посилити конкуренцію – свого часу його непогано використовували в чемпіонаті Німеччини, а зараз він працює в Італії. Все дуже просто – учасник чемпіонату отримує очки не за місце в «плаваючому» національному заліку, а саме за позицію в абсолюті ралі. Ось розглянемо на прикладі Rally Galicia – «гість» Яніс Воробьйoвс виграє і його 50 очок за перемогу просто «згоряють», а Борис Ганджа здобуває не 50 очок (згідно нинішнього регламенту), а 40 за фініш на другому місці. Тобто у «господарів» буде дійсно непоганий стимул поборотися з приїжджими, а в чемпіонаті з’явиться додатковий стратегічний елемент, коли треба протягом гонки і всього сезону прораховувати варіанти – чи є сенс гнатися за гостьовим «джокером», чи нинішнього запасу очок вистачить для вирішення завдання?

Rally Galicia
1. Воробьйoвс/Пукіс (LV, Mitsubishi Lancer Evo X) 1:06.52.5
2. Ганджа/Сокур (UA, Mitsubishi Lancer Evo IX) +3.31,8
3. Козлов/Островський (UA, Subaru Impreza WRX STI) +4.17,1
4. Хомицький/Рощенко (UA, Subaru Impreza WRX STI) +4.28,1
5. Запала/Гвязда (PL, Ford Fiesta R5) +7.03,3
6. Кравченко/Кузьмінов (UA, Mitsubishi Lancer Evo X) +8.55,4
7. Проценко/Сергієнко (UA, Mitsubishi Lancer Evo IX) +14.29,0
8. Рудьковський/Донський (UA, BMW 323i) +14.39,1
9. Горшков/Прусс (UA, Honda Civic) +16.04,5
10. Леонтьєв В./Леонтьєв І. (LV, BMW M3) +16.24,4

© Павло Скобленко/Rally.UA
© Фото Денис Сісін